На сьогодні досить поширеною практикою в сфері оплати праці серед недобросовісних роботодавців є заробітна плата в «конверті», що має негативні наслідки як для найманого працівника, так і для держави в цілому. Основними мотивами, що змушують працівника погоджуватись на неофіційне працевлаштування, є бажання отримати більший розмір заробітної плати, а також зберегти субсидії з метою відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Проте він не задумується про майбутні наслідки, що стосуються соціального захисту, а тому добровільно себе позбавляє:

основної і додаткової відпусток;

допомоги по безробіттю;

виплати лікарняних;

достойного пенсійного забезпечення;

банківських кредитів (наприклад, для придбання автомобіля, квартири);

права на дотримання законодавчо встановленої норми тривалості робочого часу;

прав на гарантії, які забезпечені колективним договором.

Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють право кожної людини на працю, винагороду за працю та соціальний захист є Конституція України, Закон України «Про оплату праці», «Кодекс законів про працю України». Згідно законодавства розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати і разом з тим не є обмеженим максимальним її розміром.

В умовах сьогодення явище заробітної плати в «конвертах» найбільшого поширення набуло серед малих та середніх підприємств, котрі в такий спосіб намагаються зменшити або ж уникнути сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Схема виплати неофіційної заробітної плати виглядає наступним чином. Роботодавець укладає із працівником трудовий договір із встановленням заробітної плати, рівень якої не може бути меншим від законодавчо гарантованого мінімального її розміру із здійсненням відрахувань у вигляді військового збору, податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску. В подальшому працівник за свою роботу отримує дві частини заробітної плати: перша частина, офіційна, прив?язана до мінімального її рівня, з якої роботодавець сплачує відповідні відрахування і яка є базою для нарахування майбутньої пенсії працівнику; друга частина, неофіційна, виплачується в «конверті» і переважає офіційну частину, проте термін, розмір і порядок її виплати не забезпечені ні законом, ні трудовим договором.

Якщо роботодавець за таких умов завжди опиняється у виграші, оскільки намагається мінімізувати свої витрати та збільшити прибуток в такий навіть незаконний спосіб, то працівник, добровільно погоджуючись на пропозиції роботодавця працювати за такою схемою, – завжди у програшній ситуації, оскільки неусвідомлено позбавляє себе за період роботи можливості соціального захисту, а по закінченні працездатного віку – отримання достойної пенсії.

В загальному підсумку виплата заробітної плати в «конверті» має негативні наслідки як для кожної окремої людини, так і для суспільства в цілому. Перш за все, і це найголовніше, в несприятливому становищі опиняються самі працівники, які за власним вибором позбавляються соціальних гарантій, котрі визначені законодавством в сфері оплати праці. По-друге, держава, як основний гарант прав на оплату праці, втрачає значні фінансові ресурси до державного бюджету та соціальних фондів, оскільки їх наповнення напряму залежить від рівня нарахованої заробітної плати, а це, в свою чергу, нереалізовані можливості в економічній, культурній, соціальній та інших сферах суспільного життя.

Найдієвішим заходом у вирішенні вказаної проблеми є зацікавленість самих працівників в офіційному працевлаштуванні, оскільки лише активною позицією вони можуть вплинути на своє сучасне і майбутнє фінансове благополуччя. Сюди слід додати також і контроль зі сторони виконавчої влади та органів доходів і зборів за дотриманням законодавства про оплату праці, а також попереджувальні заходи вказаними органами (роз?яснювальні бесіди, круглі столи) серед роботодавців

Судовий експерт
Тернопільського науково-дослідного
експертно-криміналістичного центру
кандидат економічних наук

 О.А. Горлачук