Для забезпечення потреб держави і територіальних громад (села, селища, міста) в різноманітних товарах, роботах, послугах організовуються публічні (державні) закупівлі, джерелом фінансування яких виступають державні ресурси та грошові кошти платників податків. Наприклад, закупівля продуктів харчування (для дитсадків, шкіл, військових частин), транспортних засобів (шкільних автобусів, залізничних вагонів), паливно-мастильних матеріалів, постачання електроенергії, газу, проведення будівельно-ремонтних робіт (спортивних майданчиків, житлових багатоквартирних будинків, доріг) тощо. При цьому досить частими є шахрайства із фінансовими ресурсами, які направляються на вказані потреби і розмір яких в грошовій сумі щорічно сягає мільярдів гривень.

На сьогодні проведення публічних закупівель регулюється низкою нормативно-правових документів, в тому числі Законом України «Про публічні закупівлі», постановами та розпорядженнями КМУ, наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі, як уповноваженого органу з їх організації та іншими документами. Згідно законодавства замовниками виступають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи соціального страхування, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання із визначеними вимогами щодо їх діяльності. При організації публічних закупівель можливі ризики у їх проведенні - економічні порушення, які виникають внаслідок протиправних дій замовників або ж учасників процедури закупівлі, котрі призводять до економічних збитків держави. Схеми їх здійснення є різноманітними: укладання додаткових угод за підвищеними цінами; постачання взамін якісних товарів, обумовлених договором, дешевих і неякісних; незаконне відхилення замовником учасника торгів із найбільш економічно вигідною пропозицією на користь учасника із вищою ціновою пропозицією; підписання замовником (керівник бюджетної організації, комунального підприємства) договорів із компаніями, власники яких перебувають з ним у родинних відносинах; використання фіктивних документів щодо відповідності учасника умовам проведення торгів та ін. Вказані економічні порушення мають одну спільну рису - закупівлі здійснюються по завищених цінах і значно переважають їх середньоринковий рівень. Розглянемо один із найпоширеніших способів махінацій в даній сфері, коли закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється за підвищеними цінами шляхом укладання додаткових угод. Між замовником і переможцем торгів укладається договір, в якому закупівельні ціни є заниженими, однак в подальшому він доповнюється додатковою угодою або їх може бути декілька, які фіксують вже значно вищий їх рівень. В якості основної причини такого невигідного для держави цінового маневру переможець торгів, як правило, вказує зміну ринкової кон'юнктури: зростання витрат на придбання сировини, матеріалів, вартості послуг і т.д. Для штучного «накручування» ціни і приховування протиправних дій використовуються фіктивні підприємства в якості посередників. Крім того, наприклад, якість товарів, котрі постачаються або ж якість виконання робіт можуть не відповідати встановленим вимогам. Підвищення закупівельних цін на товари, роботи або послуги, як свідчить експертна практика, є економічно необґрунтованим та не відповідає дійсності. Різниця у ціновому діапазоні з однієї сторони є джерелом незаконного збагачення недобросовісних замовників або учасників торгів, а з іншої - економічним збитком держави. Останній, зважаючи на значні масштаби фінансування в даній сфері, є досить відчутним. За цих умов економічні порушення, які виникають під час проведення публічних закупівель, вимагають ефективних та дієвих заходів. Вважаємо, що для недопущення нераціонального використання та перевитрат бюджетних коштів потрібно забезпечити необхідний державний фінансовий контроль шляхом проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та їх моніторингу, що дозволить уникнути вказаних ризиків. Це основний спосіб виявлення ефективності використання державних коштів, а також недоліків і правопорушень в даній сфері, що значно підвищить їх ефективність в забезпеченні життєвоважливих потреб держави і територіальних громад у товарах, роботах та послугах.